Майже рік без доступу до лікарень та адмінпослуг – більше 30 кілометрів до Костянтинівки пішки не здолати: так війна відрізала від цивілізації жителів частини сіл прифронтової Іллінівської громади біля Костянтинівки на Донеччині. Як виживають жителі прифронтових сіл, та чому попри все лишаються – у репортажі кореспондента Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) Сергія Горбатенка.
Більше десяти людей із сумками зібралися в одному місці на околиці прифронтової Костянтинівки. Кожен приїхав сюди у своїх справах і зі свого села Іллінівської громади. А об’єднує їх, кажуть селяни, одна біда: із початком повномасштабного вторгнення російських військ автобуси, що з’єднували села із містом, ходити перестали.
«Автобусне сполучення у нас забезпечувало костянтинівське автотранспортне підприємство. На жаль, з початком повномасштабного вторгнення вони забезпечують лише два маршрути. Це «Костянтинівка-Іллінівка» та «Костянтинівка-Катеринівка». Все. А у нас на території 26 сіл», – пояснює Наталія Лебедєва, перша заступниця Іллінівського сільського голови.
Як виживають відрізані від цивілізації селяни?
Пані Надія мешкає у Старій Миколаївці за 30 км від Костянтинівки. Каже, живуть як і всі: і прилітає іноді, і вибухає. А виїхати було – ніяк.
«Ніякого перевезення в нас немає. А нам же пенсію отримувати, в аптеку та лікарню треба. І в церкву. Як ми так жили? Плакали!» – переповідає селянка.
Село Іллінівка поблизу Костянтинівки
За її словами, якщо вже край треба було поїхати до Костянтинівки, – збиралися, платили по тисячі гривень тим, у кого є свій транспорт.
«А з пенсії, з трьох тисяч заплати тисячу – і що воно буде», – бідкається жінка.
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
.png "Імена")
