Сергій і Людмила | Калинове

"Наш сімейний лікар з лютого 2022 року до нас не їздить"

Майже рік без доступу до лікарень та адмінпослуг – більше 30 кілометрів до Костянтинівки пішки не здолати: так війна відрізала від цивілізації жителів частини сіл прифронтової Іллінівської громади біля Костянтинівки на Донеччині. Як виживають жителі прифронтових сіл, та чому попри все лишаються – у репортажі кореспондента Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) Сергія Горбатенка.

Більше десяти людей із сумками зібралися в одному місці на околиці прифронтової Костянтинівки. Кожен приїхав сюди у своїх справах і зі свого села Іллінівської громади. А об’єднує їх, кажуть селяни, одна біда: із початком повномасштабного вторгнення російських військ автобуси, що з’єднували села із містом, ходити перестали.

«Автобусне сполучення у нас забезпечувало костянтинівське автотранспортне підприємство. На жаль, з початком повномасштабного вторгнення вони забезпечують лише два маршрути. Це «Костянтинівка-Іллінівка» та «Костянтинівка-Катеринівка». Все. А у нас на території 26 сіл», – пояснює Наталія Лебедєва, перша заступниця Іллінівського сільського голови.

Як виживають відрізані від цивілізації селяни?

Сергій приїхав до Костянтинівки не лише у своїх справах.

«Ліки взяв, пенсію зняв діду, котрий з інвалідністю; пенсію зняв сусіду, котрий без ноги; хлібчика купив. Але основне – це ліки», - пояснює Сергій обставини вояжу.

Донедавна, каже, доводилося винаймати машини та платити водіям великі гроші.

Наш сімейний лікар з лютого 2022 року до нас не їздить

Сергій, житель села Калинове

Питаємо в чоловіка, як налаштовані люди в Калиновому, чи планують евакуюватися. Відбувається такий діалог:

– У нас багато людей похилого віку, з інвалідністю, лежачі хворі. Їм нікуди їхати. Хтось узагалі самотній, і нікому його доглянути. Не планують їхати. У мене теж і дід, і мама після інсульту. Ось я за ними і доглядаю. Були лежачі, та самотужки поставили на ноги, – ділиться Сергій.

– На що сподіваєтеся там, у Калиновому?

– На мир. Що все скінчиться. І все буде добре, і будемо жити, і люди повернуться. І будемо працювати у сільському господарстві, як і раніше.

З Калинового і пані Людмила. Каже, село вже рік живе без електроенергії. Важко живе. Чути «прильоти». Продукти у Калиновому купити можна. А от медицини немає зовсім.

«Наш сімейний лікар з лютого 2022 року до нас не їздить», – розводить руками пані Людмила.

Людмила, жителька села Калинове

Тим більше, каже, необхідний транспорт, аби дістатися до міста, і додає: «Сьогодні от вирвала три зуба (через одноразову маску видно, як жінка посміхається). А ще треба з банкомату зняти пенсію, навідати аптеку. Та й чогось м’ясного треба купити».