Даниїл вирішив виїхати з Харкова заради матері. Спочатку вони жили у Дніпропетровській області, а пізніше переїхали у Київ.

Я з міста Харкова, там проживав усе своє життя, працював програмістом. До війни у мене було спокійне, розмірене життя. Після 24 лютого – сиділи у підвалі. Потім виїхав до Дніпропетровської області - в Жовті Води, до свого товариша. Перебував у нього до серпня. Наразі я проживаю в місті Київ. Мені 22 роки.

Пам’ятаю, як розплющив очі і побачив, що переді мною стоїть мама. Я питаю: «Що трапилося?» А вона каже: «Ти що, не чуєш вибухи?» Я думаю: які вибухи? Підхожу до вікна і бачу, що район засипають «Градами», спалахи видно було.

Зникло світло, не було води десь днів п’ять. Щоправда, зовсім вона не зникала. Міг напір бути менший, могло води не бути деякий час. Опалення перший місяць не було.

Коли я побачив в Інстаграм розповідь свого друга про те, як в його дім влучила ракета, це мене дуже травмувало.

Мене приємно здивувала взаємодопомога всіх людей, з якими я стикався – від гуманітарної допомоги до маленьких дрібниць. Коли ми приїхали в Жовті Води, то мешканці дуже турбувались про нас.

На той момент, коли виїжджав, уже не було величезних черг і штовханини на вокзалі. Мама моя дуже не хотіла виїжджати і не хотіла йти до підвалу. У неї дуже болить рука, коли замерзає, тому вона відмовлялася сидіти в укритті. Це було важко сприймати, я за неї переймався і змушував йти до сховища.

Я розумів, що їй там погано, але куди їхати – не знав. А коли дізнався, що мій друг, який також жив у підвалі, виїхав до Жовтих Вод, в одну з ночей я не витримав. Сказав, що купую білет і ми будемо виїжджати. Ми зібралися і поїхали.

Звісно, були великі проблеми з житлом, тому що це маленьке місто. Нас жило дев’ять осіб у трикімнатній квартирі. Потім ми дивом знайшли окрему квартиру. Вона була у дуже поганому стані, але у безпечному, порівняно з Харковом, місці.

Я думаю, війна може закінчитися повною капітуляцією росії. Коли ми проженемо окупантів до кордонів України, тобто коли відбудеться повна деокупація усіх територій з подальшими репараціями від росіян. Тоді я повернусь до рідного міста Харкова. У мене є там квартира, і якщо вона вціліє, то зроблю ремонт і буду там жити.