Ми жили з родиною в Херсоні. Дізналися про війну, коли почули перші вибухи. Залишились вдома, не захотіли виходити з рідного будинку та землі.

Прожили в окупації 9 місяців, в окупації народилась друга дитина. Коли почались пологи, я була дома. Українського зв'язку не було, тому не могли викликати швидку допомогу. У моєму районі був блокпост, який можна було проїхати до 22:00. Після цього могли стріляти по машинах, нам вдалося проїхати до 21:30 і народити дитинку у пологовому. Дуже хвилювалося за те, щоб не довелось народжувати вдома без лікарів.

Коли народилась дитина, жили без світла, тепла, води та газу. Зараз ми виїхали в інше місто для збереження життя родини. Зворушує допомога людей та волонтерів. Зараз я в декретній відпустці.

Наш новий будинок у Херсоні повністю затопило внаслідок підриву ГЕС. Ми в ньому фактично і не пожили…