Володимир Вікторович розповідає, що після того, як в Маріуполі стали чути перші вибухи, його родина поїхала до батьків з надією, що скоро повернуться додому. Але з кожним днем обстріли посилювалися. Чоловік зізнається, що за весь час проживання у місті думки були пов’язані з тим, щоб вижити. Сім’я змогла пішки дійти до Мангуша, а звідти дістатись до Запоріжжя. Чоловік намагається дивитися на життя з оптимізмом і вірить, що невдовзі мирне життя налагодиться.
.png "Імена")
