Від початку війни наш Миколаїв постійно потерпає від обстрілів. Це жахливо. Вибухає і вдень, і вночі, тому ми живемо в постійній напрузі, навіть вдалині від дому. Більшість магазинів і аптек зачинились через складнощі з доставкою товару. Як наслідок - підвищились ціни на харчі та ліки, з березня немає питної води.

У моєї шістнадцятирічної доньки почалась паніка через страх перед майбутнім. Щоб якось заспокоїти дитину і надати їй впевненості, я була змушена переїхати разом із нею. Ми покинули власне житло, довго шукали оренду в Одесі. Тут немає таких страшних обстрілів, але у нас значно збільшились витрати на життя й на допомогу родичам , які залишились у Миколаєві.