Під час масованих обстрілів Людмилу Миколаївну поранило. Їй допомогли українські військові: зупинили сильну кровотечу і доправили до лікарні
Жили ми в Дніпропетровській області. Мені 66 років, я все життя пропрацювала на електростанції машиністом теплових установок.
Наше місто і станцію дуже обстрілювали. Наш двір розбомбило.
Мене під час обстрілу поранило, була велика втрата крові. Мене наші військові перев’язали, потім привезли в Кривий Ріг, де мені зробили вже три операції. Коліно нарушене, от такі справи.
Лежу зараз у Кривому Розі: лікарі гарні, все добре, всього хватає. Чоловік виїхав разом зі мною. Що вдома - я не знаю, мені нічого не кажуть: може, не хочуть мене засмучувати.
Якби бистріше ця війна скінчилася! Дуже хочеться миру на землі, на всій планеті. Щоб ніхто не знав слова «війна», не хочу я війни. Ніхто не хоче.