До війни я працювала, жила, насолоджувалася життям, виховувала доньку. Але війна все змінила, нам прийшлося евакуюватися з окупованої території.

Ми чули вибухи, бачили зруйновані будівлі та техніку, останки вбитих людей на дорогах.

Нас з донькою прихистили чужі люди у чужому місті, а мама з братом залишилися в окупації. Роботи в мене нема, ні з ким залишити доньку. Живемо на 5000 гривень, це допомога від держави. Досі у нас є нестача їжі. Також немає найпотрібнішого: ми виїхали майже без речей.