«Нас сильно бомбили, бо поруч проходила лінія фронту»

Валерій Вікторович у війну залишився без роботи, його будинок постраждав від обстрілів, тому його сім’ї довелось виїхати з дому. 

Мені 67 років, жив я в Харківській області. Я працював, тепер роботи немає, зараз моє підприємство зачинилося. Біля нас проходила лінія фронту, тож нас сильно бомбили. Будинок і господарські прибудови постраждали, тому у квітні нам довелося виїхати в Кривий Ріг.

Коли все почалося, у нас перебило газову трубу, світла також дуже часто не було. Якісь свої запаси їжі були, потім почали возити нам гуманітарну допомогу, і Фонд Ріната Ахметова також нам допомагав, так що з голоду не пропадали.

Ми виїхали на своїй машині. Діти наші виїхали раніше, потім вже ми. В гараж, правда, влучили уламки, але машина не постраждала, ми взяли документи, трохи речей і рушили в дорогу.

Люди, звісно, по-різному реагують на все. Я так – раз це вже сталося, то куди діватися. Тримав себе в руках, до психолога не звертався. Звісно, у людей велика паніка була, але я якось спокійніше все переніс – для мене було головне, щоб діти були в безпеці.

Важко сказати, коли ця війна скінчиться, але я думаю, що до весни ще буде. Бої ще йдуть. Хотілося, щоб закінчилося все як можна швидше.

Поки що не можу говорити про майбутнє: я не знаю, що нас чекає. Хочеться повернутися додому, попрацювати, тому що життя зараз важке. Ми - пенсіонери, але на пенсію сильно не протягнеш.