«Ми не мали змоги зняти гроші з картки і купити продуктів»

Мені 37 років. Я жила з сім’єю в Харкові. Зараз мешкаю з донькою в Полтаві.

24 лютого ми прокинулися від вибухів. Було дуже страшно. У подальшому ховалися в погребі, бо були прильоти. Перші півтора місяці були найтяжчі, тому що ми не мали змоги зняти гроші з картки і купити продуктів.

Залишалися невеликі запаси харчів. Привозили гуманітарну допомогу, але ми не завжди встигали отримати її. Тижнями не було світла.

Знайома волонтерка знайшла нам автомобіль. На ньому ми з чоловіком, донькою і свекрухою доїхали до вокзалу, а звідти потягом – до Полтави. Свекор був категорично проти від’їзду. Він залишився вдома з меншим сином.

Ми зупинилися у родичів, які виїхали раніше. Планували кілька днів перепочити й поїхати за кордон. Однак спочатку захворіла свекруха, потім – донька. Так ми і залишилися.

Я не працюю. Живемо з донькою на матеріальну допомогу від держави. Сподіваємося, що війна закінчиться найближчим часом.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/