Перший день війни дуже запам’ятався. Був телефонний дзвінок від сусідки - вона сказала, що почалася війна. У нас в Чернігівці не було військових дій, але ми бачили техніку, літаки, військових. Шокувала, мабуть, незрозумілість, страх перед військовими.
Люди на паніці почали все розбирати, не було де зняти гроші. Ми залишилися без роботи, продукти харчування почали закінчуватись.
Ми з сім’єю виїхали з селища Чернігівка до Запоріжжя. Тут винаймаємо квартиру. Мама з татом вдома, а я працюю. По-перше, у нас мала дитина, і ми переживали за її безпеку. По-друге, треба якось заробляти. Ми спочатку поїхали до знайомих, а потім знайшли квартиру. Я знайшла роботу. Трошки стали на ноги.
Намагаємось триматися. Намагаюсь ходити на роботу, заробляти якісь кошти. Зараз плануємо дитину в школу здати. Роботу я знайшла легко: пішла по направленню в ЦНАП – туди, де і працювала, і мені пішли назустріч.
