Село, де жила сім’я Тетяни, майже місяць було в окупації. Російські солдати грабували, залякували людей, особливо – дітей. Не було світла зв’язку – і при цьому окупанти щиро вважають себе визволителями
Мені 30 років. Я заміжня, у нас двоє дітей, ми жили в селі Степове. Чоловік працював, діти ходили до школи. Все було добре.
А потім почалася війна. Окупанти якось швидко прийшли. Їх було багато, вони нас обікрали, лякали. Запитували, чи бачили ми військових. Страшно було дуже. Плакали діти, і ми плакали. Ми жили в окупації майже місяць. Просили, щоб нас не вбивали, не чіпали. Потім поїхали до батьків в село Приморське.
Ліки деякі були у нас, оскільки я маю двох дітей, їжа була. Росіяни нам свої сухпайки роздавали. Ми їх, звичайно, не їли. Потім, як вони зайшли, не було світла. Перевіряли нас кожен день, машину перевіряли кожен день, забирали у нас телефони.
Російські окупанти були такі злі! Дуже нас лякали, заставляли нас білі пов’язки носити - і діти носили. У нас з червня там зовсім немає людей, всі виїхали. У нас розбили повністю гараж: його розірвало повністю, а в хаті вибило стіни.
Ми хотіли виїжджати ще в перші дні, але чекали, що нас звільнять. Потім нас ненадовго звільнили. Сказали, що потрібно швидко виїжджати.
Страшно було: нам сказали, що дорога обстрілюється. Ми молилися. Дітей на руки брали. Було дуже страшно, плакали, але виїхали, слава Богу.
Росіяни дуже впевнені в тому, що ми потребуємо захисту. Вони реально вірять в те, що вони прийшли нас рятувати. Нам говорили, що ми їм ще будемо дякувати.
Мені здається, що навесні війна закінчиться. Взагалі мені хочеться, щоб це сталось дуже швидко.
