Перший день війни жахливим запам’ятався. Рідні мої виїжджали, а ми з сім’єю тут залишалися. У нас була «сіра зона». Тут страшне щось коїлося. Ми жили в погребі, бо нас обстрілювали - і все до нас на город прилітало. 

Зігріли мені душу мої хлопці. Мої хлопці – це ті, які тут воювали. Вони стали моїми синами. Вони нас захищали. Я ще ніколи не бачила таких гарних хлопців. Вони мене мамою називають і досі, мені дзвонять. Я їм і прала, і готувала. Знаю, хто що любить із їжі. Вони стали моєю другою сім’єю. Я не могла свою другу сім’ю кинути, поки вони не поїхали на Бахмут. Із моєї другої сім’ї загинуло вже троє людей.