Історії, які ви нам довірили
Олег Олександрович не виїжджав з Охтирки. Він впевнений, що від долі не втекти
Я мешкав в Охтирці. Мені 68 років. Я самотній, сім’ї ніколи не було - так склалася доля.
24 лютого я вдома був. Дізнався з телебачення, що почалася війна. Через кілька днів над нами закружляли літаки. Довелось ховатись від обстрілів у підвал.
У моїх сусідів собачка була, і вона хвилини за три до прильоту починала гавкати. Відчувала. Потім ми звикли і були готові, що через три-п’ять хвилин щось буде летіти.
А якщо була тривога, і собака мовчала, то ми знали, що поблизу нас нічого не станеться.
Шокувало, що росіяни вторглися в нашу країну і били по мирних об’єктах. Люди виїжджали. Я не хотів їхати з дому - що має статися, те й станеться.
Зараз вже люди повертаються додому. Хочеться, щоб мир скоріше настав, був спокій для людей і добробут - це найголовніше.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
