Я з міста Попасна Луганської області. Коли війна почалася, мені ще не було 18 років, я ходила до школи. Ми переїхали до іншого міста, і тут все змінилося.

В перший день у нас ще було спокійно, у нас все почалося 3 березня. 

Ми два тижні сиділи в бомбосховищі. Виїхали, коли був приліт по бомбосховищу і обвалилася плита, а ми там були. Це було вночі, і після того ми виїхали зранку до Бахмута.

Ми ходили до свого дому: у нас там в погребі була тушонка, якісь закрутки. Ще нам привозили гуманітарну допомогу, а за водою ми на криницю ходили.

Наразі ми в Дніпропетровській області зупинилися. Хочемо знайти психолога, щоб пропрацював з нами всі ці події, бо дуже важко психологічно.

Взагалі мрію повернутися в Попасну.