Мені 39 років. Проживала в місті Марїнка, переїхала в Запоріжжя. В мене одна дитина і батьки зі мною. 

Ми вдома були. У нас з першого дня почали бомбити - так ми і зрозуміли, що війна почалася. Звісно, ми не очікували такого. Обстріли шокують. Страшно, небезпечно було. 

Важко було покинути все і виїхати, залишитися без дому, без роботи.

У батька машина є, от ми всі разом і виїхали. Дорогою особливих проблем не було, тільки не вистачало палива.

Зараз не працюю, я в пошуках роботи. Хотілося б, щоб скоріше війна закінчилась.