Ася Іванівна втратила чоловіка, який не витримав жахіття бомбувань та помер у 2015 році. 

У ранньому дитинстві були і війна, і голод, та вона не очікувала знову доведеться пережити такі страшні події. Почалися сильні обстріли, злітали дахи, люди ховалися у підвалах. Багато загинуло дорослих і дітей. Коли хоронили, трактором викопали яму, з кузова машини покидали туди, трактором закопали.

Не було ні газу, ні світла, все горіло: будинки, ліс, очерети. Літній жінці доводилося бачити, як гинули люди. Війна розігнала молодь із колись процвітаючої Станиці, залишились люди похилого віку, яким дуже важко прожити на маленьку пенсію.