Історії, які ви нам довірили
Цього дня, який наша сім'я не забуде ніколи, я прокинулася о 5 ранку. Щоправда, не від звуків вибухів, а від дзвінка сусідки. Перше, що почула в телефонній слухавці: "Почалась війна!". Дитина ще спала, я подзвонила мамі. Підняв телефон батько і сказав, що це неправда. На той момент це було смішно... Але це була остання посмішка з початку наступу цих загарбників.
Ми сиділи в підвалі з грудним дитям і слухати обстріли. Наразі дитина і досі підривається, коли чує звуки вибухів або щось подібне. Спочатку не вистачало їжі, для дитини не вистачало грудного молока, полиці в магазинах теж були пусті. Це був жах... Наразі момент моїй дитині два роки, а важить вона 10 кг. Тяжко було без підгузків.
Ми тримаємося разом з родиною та чекаємо на перемогу. Було страшно навіть дивитися на вулицю, тому що стріляли так, що аж зупинялося серце. У мене немає роботи. Я мрію піти працювати колористом.
Є багато речей, які нагадують мені про війну, але найбільше – це, напевно, ковдра, якою ми укривалися з головою…
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
