Усі плани Валентини Вікторівни зруйнувала війна. Думала, раптом налагодиться — не налагодилося: сусіднє село практично зруйнували, снаряди вже почали потрапляти на город, невістці ось-ось народжувати. Не вірила тоді й не усвідомлює зараз те, що відбувається, все як страшний сон: «Щоранку прокидаюся і мені здається, а раптом це неправда». Попри всі труднощі, чуйність і доброта людей, які допомагали й допомагають жінці, підбадьорює її. Валентина Вікторівна вважає, що до російського вторгнення Україна була процвітаючою країною, мріє, щоб такою була і після.