Ми живемо в стані війни вже багато років. Місто Торецьк, звідки ми родом, знаходиться на лінії вогню з 2014 року. Ми їхали, потім поверталися додому, але в 2021 ми поїхали в Київську область, арендуємо житло, бо купити не маємо можливості. Виїхали з Торецька, щоб діти були в безпеці. Але в лютому 2022 війна знов прийшла до нас, тепер вже в Ірпінь. Це було ще жахливіше, нам знов прийшлося тікати під обстрілами. Ми виїхали в Житомирську область. Коли Ірпінь визволили, ми приїхали сюди знов, поки не закінчиться війна на Донбасі.

Найважливішим вважаю вберегти дітей і себе самих живими. Коли їжі залишалось на один чи два дні і купити її було не можливо, бо магазини вже не працювали, ми вирішили виїжджати під обстрілами. Все було страшно - і їхати, і залишатися.