Ми з Краматорська Донецької області, тут народилися і живемо. До війни працювали, а зараз уже не працюємо.
24 лютого вранці була така потужна атака і по Слов'янську, і по Краматорську. Летіло кругом. Шокувало все це.
По-різному було: і відключали воду, і гуманітарну допомогу привозили. Зараз, слава Богу, ліки, є вода є, трошки дали опалення.
Квартира постраждала частково, вікна вибило, балкон відірваний у нас.
Спочатку ми не виїжджали, а зараз довелося переміститись у Билбасівку. Життя докорінно змінилося. Забот хватає, відволікаємося. Не можна постійно депресувати
Ну яка може бути мета у загарбників, хто їх може понять їхню психологію.
Всі війни колись закінчуються. Віримо в перемогу - це єдина мета. Україна повинна бути.
