Початок війни - це було жахливо. Ми живемо на Салтівці, в трьох кілометрах від окружної траси, в 20 - від Росії. О п’ятій годині ранку все почалось: артилерія, літаки, міномети, вибухи. Ніч ми провели у підвалі. На той момент у нас ще були запаси їжі. Вода була в крані дві доби.

Найбільше шокували розбиті будинки, пожари, діри в них. У будинку брата дві діри.

Волонтери вивезли нас до вокзалу, а далі ми їхали евакуаційним автобусом до Полтави. Жителі міста в гарному сенсі дуже вразили: нам усі допомагали, несли каву, надавали оселю. Я дуже вдячна полтавчанам. 

Тепер я тут, а чоловік – у Харкові. Мені і важко бути в розлуці з чоловіком. Роботи нема. Лячно. Сподіваюсь повернутись додому. Вважаю, що до кінця року має війна закінчитись.

Майбутнє я уявляю вдома, сподіваюсь повернути своє колишнє життя і знову працювати в українському Харкові.