Ми мешкаємо в Мирному Слов'янського району. Мешкали і мешкаємо. Діти виїжджали, через пів року повернулися.

Від нас до Краматорська менше десяти кілометрів по прямій, кожен приліт чути. Я дружу з військовими. Вони мені допомагали, а я - їм. У мене корови. Хлопці наші поруч жили, і я ними і пережив оті пів року. 

Я спочатку думав, що нас окружать, навіть готовий був тоді виїхати й кинути тут все. Ну, хлопці встояли, і слава Богу. Сподіваємося, що все буде добре.

Страшно, що наші хлопці гинуть. Немає вже багато тих, що тут були зі мною. Зять загинув влітку 2022 року біля Сіверська, у другої дочки в тому ж році дитина народилася.

Війна може закінчитися в любий день, як тільки окупантам прижмуть горло. 

Хочу, щоб онуки повиучувались та жили в мирній Україні. У мене п’ятеро онуків. Ми все зробимо, все ми заробимо, тільки щоб всі були живі і здорові.