Я прокинулася від того, що бахнуло, і ми зрозуміли, що буде війна. Далі була паніка і все інше.

Наш дім знаходився біля СБУ, куди був один із перших прильотів. Було дуже страшно: я боялась, щоб на почалося, як в Маріуполі. Нам пощастило - ми виїхали швидко.

Приємно мене вразили люди в Дніпрі. Дуже гарні люди, співчувають, завдяки їм у мене є житло і робота, один одного підтримують.

Нашу родину війна розбила: один там, другий там, третій - там, тому спілкуємося по вайберу.

Я думаю, наступної весни війна закінчиться. Хотілось би раніше, але не знаю, чи вийде. Мрію, як повернуся додому і буду відбудовувати рідний Краматорськ.