Мені 21 рік, жила у місті Маріуполі. 24 лютого 2022-го ми з родиною зранку прокинулися від вибухів, і потім у соцмережах побачили, що сталося. Почали збирати речі, і ввечері нам довелося виїхати, бо було дуже гаряче. Вночі їхали. Проїжджали блокпости, і вже було темно та дуже страшно. Не знали, що нас чекає далі. 

Приїхала до себе додому. Це теж Донецька область, але там ще не було бойових дій. Потім із дому також прийшлося переїхати. Я побула в батьків, і там почалися бойові дії, тому довелося їхати в Кривий Ріг, бо було страшно. Батьки через два дні після мене теж поїхали. Зараз я вже в Кропивницькому.

Шокує взагалі все, що відбувається зі сторони цих… Я не знаю, як їх назвати. Це просто нелюди. Я навіть не можу підібрати слів, щоб описати, що я відчуваю до них.

Не знаю, коли вже ця війна закінчиться, але мені здається, що скоро всьому буде кінець, і все буде Україна.

Хочу додому повернутися, і щоб батьки повернулися додому. Хочеться побачити всіх рідних, зібратися за родинним столом.