Мені 56 років. Я зі своєю сім’єю мешкаю в місті Охтирка Сумської області. Ми три місяці жили у чужих людей.

Про початок війни дізналися з першими вибухами. Спочатку було важко дістати продукти й ліки, проте у нас були деякі запаси. Воду набирали з колодязя. 

Мене шокувала людська байдужість. Коли горів наш будинок, люди стояли з телефонами в руках і записували відео замість того, щоб допомогти. Навіть сусіди відвернулися і сказали, що у них справи. 

Нам не було де жити. Ми мали матеріальні й моральні труднощі. Та ми тримаємося, підтримуємо одне одного. Сподіваємося на краще. Працюємо, але через війну обсяг роботи зменшився. 

Надіємося, що цього року війна закінчиться. Головне – зберегти життя і здоров’я.