Те, що почалася війна, ми зрозуміли, коли почули вибухи, які лунали десь поруч. В цей час я саме збиралася на роботу. Потім подзвонив керівник і сказав, що варто залишитися вдома.

Так ми почали жити в умовах війни. Найбільші труднощі виникали, коли не було води, по яку треба було йти пішли або до річки, або до свердловини. А ще - дуже не вистачало хліба.

Речі, в яких ми сиділи в погребі перший час, – куртка та лосини - досі нагадують мені про ці жахливі дні.

Але я також не забула і про людську доброту та допомогу один одному. Все це ми відчули на собі багато разів.