"Гіркота, біль, нерозуміння чим так українці завинили, щоб так з ними чинити", - розповідає Юрій Авдонькін із Малинівки. Каже, коли його село почали обстрілювати, то було дуже страшно. Люди спочатку ховалися у церковному підвалі, і коли інтенсивність бомбардувань збільшилася, всі вони почали ховатися по 3-4 сім'ї у найнадійніших льохах. Каже, що Малинівку накривала і авіація, і артилерія, і стрілецька зброя. Летіло і свистіло з усіх боків. Зважитися поїхати з рідного дому було дуже тяжко. Коли обстріли стихали, то начебто й виїжджати вже не треба було, а коли знову починали летіти снаряди, то вже й не виїдеш.

Накривала і авіація, і артилерія, і автомати, і летіло з усіх боків