«Найважче було виїхати з окупації»

Лариса Олександрівна згадує, як непросто було виїжджати з окупованої Оленівки. Її чоловіка на російських блокпостах роздягали і ретельно перевіряли. На щастя, їм врешті вдалося дістатися до Запоріжжя.

Мені 42 роки. Я з сім’єю жила в селі Оленівка Бердянського району Запорізької області. До війни все було добре. Ми працювали, діти ходили до школи.

Мій син зараз на фронті. Він перший зателефонував і сказав, що почалася війна.

З продуктами труднощів не виникало: і харчами, і всім необхідним нам допомагали підприємці. Щоправда, спочатку хліба не було, але потім почали привозити. Найважче було виїхати з окупації, бо у нас діти, вагітна невістка.

Дорога далася дуже складно. Російські військові заходили в автобус, роздягали чоловіка, перевіряли.

Ті люди, які нам допомагали в окупації продуктами, зараз допомагають купувати все необхідне для хлопців на фронт: одяг, каски, генератори, біноклі, тепловізори.

Швидше б війна закінчилась, щоб усі повернулися додому живі та здорові, а потім будемо дивитися, як жити.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/