Історії, які ви нам довірили
"Найстрашніше – страх доні, безумний та наляканий погляд, постійне питання: "За що"?"
Починаєш цінувати кожну хвильку життя, ціности міняються, дуже хочеться, щоб цей жах скінчився.
Найстрашніше – страх доні, безумний та наляканий погляд, постійне питання: "За що"? Страх загинути, коли треба рятуватися, щоб жити.
Ми збирали сніг з машин та дахів гаражів, що були на подвір'ї, не було питної води, хліба. Готували все, хто що мав, залишки круп варили з макаронами, без нічого. Були в окупації. Коли 31.03.2022 виходили з Маріуполя, бачили з дитиною зруйноване та згоріле місто та техніку, по дорозі лежали трупи різного ступеню розлагання, нічим не накриті, сморід" смерті". Після цього працювали з психологами.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
