Історії, які ви нам довірили
Я все життя прожила у місті Краматорськ. Пропрацювала 42 роки на заводі. Війну зустріла вже у пенсійному віці. Вдова. 24 лютого о четвертій ранку ні з того ні з сього почула бомбардування. Мені здається, що це пам'ятає уся країна. Такі були сильні вибухи.
Найскладнішим виявилась невизначеність. Незрозуміло, що буде далі. Хвилювання. Важко було все це пережити.
Питна вода у мене своя, маю криницю. З медикаментами перший час було дуже важко, потім стали давати гуманітарну допомогу у лікарні. Продукти були свої, щось купували. Потім почали давали гуманітарну допомогу. Так і виживаю.
Від обстрілів, дякувати Богу, мені не доводилося ховатися. Сподіваюсь, такої необхідності не буде. Може, буде мир на землі.
Родичі пороз'їжджалися хто куди міг. Онуки поїхали вчитися, тому що вузи переїхали. Всі рідні в Україні, всі спілкуємося, всі адекватні.
Сподіваюсь, що війна закінчиться якомога швидше перемогою України.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
