«Найбільше мене шокували події в Бучі»

24 лютого о п’ятій ранку я почула гучний звук - подумала, що це літак. Ввечері я вже почула, що летять ракети. Було страшно, діти, звісно, в школу не пішли. 25 лютого зранку ми були у бомбосховищі, бо недалеко від нашого будинку тривав бій.

Наступного дня ми виїхали з Києва. Не виключали, що можемо потрапити під обстріли. Ми їхали по Одеській трасі, згодом дізнались, що після нашого виїзду, по цій трасі обстріляли блокпост.

Морально було дуже тяжко, найбільше мене шокувала ситуація в Бучі. До того, як переїхати в Київ, ми жили там. Якби ми залишились у Бучі – невідомо, що б з нами було.

Ми виїхали до Львова, вибухи чули і там. Але дотримувались правил двох стін, нікуди вже не тікали. Потім ми повернулися до Києва.

Сподіваюсь на закінчення війни. Після перемоги будемо відбудовувати країну.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/