«Найбільша радість мого сьогодення – це віра в перемогу»

Толмачова Марія, учениця 8 класу Гімназії №3 м. Шепетівка

Вчитель, що надихнув на написання есе - Юр'єва Оксана Миколаївна

Чому бути українкою - це моя суперсила?

Я – українка. Сьогодні  це не лише національність, а й особлива ідентичність, яка наділяє мене цілим рядом суперсил. Чому я так люблю Украину ? Це питання на яке є багато різних відповідей. У цій чудовій країні народилася моя бабуся Тетяна Іванівна, дідусь Володимир Миколайович, мама Ірина, тато Артем…

У цьому есе я хочу поділитися своїми думками про те, чому бути українкою – моя суперсила.

По-перше, культура та історія України наповнюють мене силою для боротьби і натхненням для творчості. З дитинства я мріяла писати вірші, як  Леся Українка і боротися з несправедливістю, як це робив Тарас Шевченко. Україна – це країна з багатою та складною історією, населена гостинними і талановитими людьми.

Подорожуючи містами, у яких знаходяться пам'ятки культури, музеї, палаци, я захоплююсь історією України, ніби проживаю її. Я пишаюся українськими традиціями, народним мистецтвом, унікальною кухнею та багатьма іншими складовими нашої культури.

Кожна деталь української культури: краса одягу, неповторність української пісні і танцю, оригінальність приготування традиційних страв, дотепність фольклору -  надихає мене і нагадує про моє походження. Ця  народна культура стала частиною моєї особистості, звеселяючи і підтримуючи в різних життєвих ситуаціях.

По-друге, я вважаю, що український народ має непереборну силу духу. Незважаючи на труднощі та випробування, з якими наша країна стикається, українці виявляють неймовірну витримку, солідарність і оптимізм.

Ми маємо здатність долати карколомні перепони, прагнучи кращого майбутнього. При журбі за рідною домівкою, я згадую що я – українка  і що скоро я повернуся додому, в рідний Харків. Найбільша радість мого сьогодення – це віра в перемогу. Ця суперсила  - мій  «комашиний» внесок у наближення омріяного миру. Вона підштовхує до дій.

Щоденна молитва за воїнів, допомога дорослим у волонтерських справах, піклування про бездомних тварин, шкільне навчання дають мені сили вірити і просто жити.

По-третє, Україна – це унікальна земля із прекрасною природою і багатими природними ресурсами. Як українка, я ціную красу нашої країни, прагну її охорони та збереження. Білосніжні Карпати, синє Чорне море, безмежні поля, смерекові ліси – все це надихає мене і нагадує про значущість турботи про навколишнє середовище, природні багатства. Я вважаю, що кожен з нас, будучи українцем, зобов'язаний дбати про свою країну та допомагати їй стати ще кращою.

За рік свого проживання на Хмельниччині я допомогла багатьом  бездомним тваринам їжею та справжньою домівкою. Ще разом з родиною всаджувала дерева і квіти в Шепетівці – місті, де ми зараз проживаємо. Я знаю: українці захоплюються красою природи – і в цьому ще одна наша суперсила!

Зрештою, бути українкою – це означає бути частиною унікальної спільноти людей, які об'єднані спільним прагненням світлого майбутнього для нашої країни. Ми українці – це активні учасники суспільства, готові робити свій внесок у розвиток економіки, освіти, культури та інших сфер життя.  Моя суперсила полягає в моїй здатності брати участь і впливати на процеси, мати голос і бути почутою.