У мене є донечка і мама-пенсіонерка. Ми жили в селі Кам'янське Запорізької області. Коли почалися обстріли, ховалися в погребі моєї сестри разом з нею і її дітьми. У нас була вода. Ліки передавали волонтери. Їжу приносили наші військові. 

Четвертого березня росіяни обстріляли нашу вулицю з Градів. Внаслідок обстрілу загинув дідусь. А бабусю ми встигли затягнути до підвалу.

Потім ще місяць жили в підвалі. Надіялися, що бойові дії закінчаться, однак вони лише посилилися. Сусідський будинок розбили. Сусід запропонував вивезти нас у Запоріжжя. На блокпості його не випустили. Окупанти сказали, що він дуже часто їздить. Нам довелося частину дороги долати пішки. Було важко йти з сумками. 

Дитина досі боїться гучних звуків. А в усьому іншому у нас все нормально. Нам допомагає багато фондів. Наша громада підтримує. 

Чекаємо на перемогу. Хочемо якнайшвидше повернутися додому.