Два тижні я з дітьми просиділа в підвалі, а потім виїхала. Важко було евакуюватись через поля, які могли бути заміновані. Над нами літали снаряди, у дітей була істерика. Доїхали до Миколаєва, а потім поїхали до Черкаської області.

Мій брат пішов воювати, зараз не знаю, що з ним. Він зник безвісти.

Найбільше мене шокувало, що росіяни на нас напали. Я не могла повірити. Я сподіваюсь, що вони дадуть відповідь за свої дії. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться.