Я жив у Калиновому все життя. Війна мене торкнулась ще в 2014 році. Тоді були сильні обстріли. Наді мною літали «Гради». Потім ЗСУ відігнали росіян до Донецького аеропорту, і обстріли припинились. 

Коли почалась повномасштабна війна, я була вдома. Спочатку не розуміла, що робити. Потім почались обстріли. Снаряди прилітали близько. У селі не стало світла, води і газу.

Ми з мамою сиділи в підвалі і чекали, щоб усе це закінчилось. Але ставало тільки гірше. 

Я виїхала з мамою. Зараз чекаю тільки миру. Сподіваюсь, ще повернусь додому.