У 2014 році ми з чоловіком бігли з Луганська в Щастя. Сподівалися, що тут буде спокійніше. Але і в Щасті довелося в коридорі класти матрац, коли починалися обстріли, клали дитину між собою і спали. Це було найбезпечніше місце у квартирі, подалі від вікон.
Коли у мене від стресу зникло молоко, моя дитина була голодна. Ми бігали по всьому місту, чоловік об’їздив усі аптеки в пошуках дитячого харчування – його просто не було.
Хотілося б, щоб у нашої дитини було мирне небо над головою. Тому дочку назвали Мира. Сподіваємося, що вона цього всього не згадає, а ми забудемо.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.