«Ми не спали ночами і тільки чекали, що ось почнеться стрілянина»

Коли почалася війна, люди ховалися і в підвалах, і в будинках під ліжками. Ганна Олексіївна важко переживає воєнну обстановку: «Вдень я поливала город, і повз мене пролетіло таке, що я кинула все і втекла до дому». У її будинку осколки зачепили шифер та вікно, а у сусіда – теплицю.

Діти поїхали до Києва, вона залишилася сама у холодному будинку. Жінка вдячна Рінату Ахметову за надану допомогу, що рятувала у лихоліття. Вона мріє побачити рідного брата, який знаходиться на іншому боці лінії розмежування.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/