Мені 56 років. Чоловік на чотири роки старший за мене. Через війну ми залишилися без роботи. Живемо на пенсію.

24 лютого прокинулися від звуків вибухів. Нас охопив страх. Ми не знали, що робити. Я сховалася під ліжком, а чоловік вибіг на вулицю й кричав, що почалася війна.

Зачинилися магазини й аптеки. Періодично зникає світло й газ. Літають літаки й ракети. Постійно лунають вибухи. Однак ми не виїжджаємо, бо у нас немає коштів на оренду житла. До того ж, ми не зможемо вивезти батьків, тому що вони хворі. Моєму батькові 81 рік. Він переніс два інсульти. Мамі 77 років, вона не ходить.