Моє життя було спокійним і мирним. Після початку війни в Краматорську почались обстріли. У перший день війни я прокинулась від вибухів. Стало дуже страшно, але потім все стихло. У місті почалась паніка. Люди скуповували все, що залишалось у магазинах.

Я з родиною залишалась вдома аж допоки над нашим будинком не збили ракету Це було ввечері, було дуже голосно та жахливо. Ми виїхали на Дніпропетровщину.

Важко жити на чужині, хоча допомогу надають. Я не можу звикнути до того, що мені довелось виїхати. Розумію, що моя історія не найстрашніша, але я дуже страждаю і хочу повернутись додому. Мрію про мир в Україні.