Історії, які ви нам довірили
Два місяці я з родиною просиділа в підвалі. Онуків заспокоювала, як могла. У мене була травмована нога, тому виїзд з міста ми відкладали. Одного разу над дахом мого будинку розірвався снаряд - пошкодило машину.
Евакуювались ми під обстрілами, їхали дуже швидко.
З міста ми виїжджали через Мангуш до Запоріжжя. Зараз ми живемо у Кропивницькому, бо ближче додому. Тут є знайомі. Єдине чого тут немає – це моря.
Хочу, аби сталося диво: скінчилась війна. Я дуже хочу додому і повернутися на свою роботу.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Місце інтерв'ю:
Кропивницький
Місце подій:
Маріуполь
Дата інтерв'ю:
01.06.2023
Категорія
Історії мирних
Спосіб запису
Текст
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
Інші історії
