Пенсіонерка Валентина згадує, як добре жили в Щасті до початку війни. Вся сім'я була разом, святкували. А коли почалася війна, все перевернулося догори дригом. Чоловік помер під час війни, донька поїхала до іншої країни. І залишилася сама-самісінька.

У 2014-2015 роках у місті були сильні обстріли і доводилося їх перечікувати у сховищі. У онуки під час пострілів починалися істерики.

Багато сусідніх будинків розбомбили. І зараз, коли активних воєнних дій немає, люди не можуть почуватися у безпеці.

Начебто зараз не стріляють, а все одно неспокійно

Валентина живе одним днем ​​і не думає про майбутнє. Прожили день – і слава Богу.