Все життя живу у Петровці. Є діти і навіть онуки. Було нормальне життя. А як почалася війна, почалися стрілянини, гуркотіло і вікна гриміли. У підвалі сидів, ховався, був такий момент. Будинок не постраждав, слава Богу.
Зараз обстрілів немає, тихо. Але життя все одно гірше, ніж було до війни. Все дорого, все дорожчає. В Луганськ взагалі важко проїхати. Дочка працює, але зарплата маленька. Найскладніше те, що проїзд в місто неможливий став, все повідомлення тепер неможливе.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.