«Почали летіти вогняні стріли»

Я в малому віці перенесла війну, народилася в 1941 році, за пів року до її початку. Але тоді дитяча була війна, а ця – доросла.

Почали стріляти – у під’їзді летіло скло; вибухнув снаряд – і в мене на п’ятому поверсі вилетіла лоджія.

Між садком і нашим будинком доріжка, снаряд вибухнув навпроти мого під’їзду з боку лоджії. Він нам пошкодив скло. Летіли вогні, я хотіла сховатися з боку під’їзду, спустилася на четвертий поверх. Почали летіти вогняні стріли. Я встигла сховатися за перегородку, лягла на підлогу, врятувалася.

Хрестили ікони на грудях. Боялися не за себе, за дітей і за те, що діється в нашому світі. Раніше ми намагалися, будували соціалізм, комунізм, усе було в гаслах. Тоді було зовсім по-іншому.

Мені допомогли відновити лоджію. У нас був якийсь ажіотаж, нам допомагали від усіх організацій. Ну а здоров’я – ніяк.

У безпеці себе не відчуваємо, тільки недавно припинили стріляти. У нас стріляли приблизно місяць тому – нагадують про себе, пострілюють. Як гримне – думаю, почалося знову.

Зараз настала якась байдужість. Раніше жили, прагнули до чогось, а тепер не думаєш про те, як жити далі й що треба робити.

Я живу сама, так вийшло, що дітей і подруг тут немає, залишилася тільки одна подруга.

Зараз знову стала пити ліки, не можу відновитися. Два місяці тому діти купили мені мобілку, ми спілкуємося з ними по скайпу.

Нещодавно я отримувала польську гуманітарну допомогу. Щодо гуманітарок не хочу скаржитися; якщо є можливість, дають.

У 2019 році ще була французька допомога. Коли було дуже погано, мені порадили звернутися в МОМ [Міжнародну організацію з міграції] і мені надали фінансову допомогу. Дуже добре мені допомагають і зараз не забувають.

Рінат Ахметов нас годував. Фонд давав нам допомогу – продукти, олію. Кашу, суп зварив. Іноді купували собі м’ясо. Ми дуже вдячні цій організації. Я не тільки від себе кажу, ми багато спілкуємося. Нас дуже виручили, тому що була війна.

Жили у страху... Зараз, коли це починається знову, кажу: «Тепер нас точно доб’ють».