Скляренко Ілля, 9-б клас, Харківський ліцей №140

Вчитель, що надихнув на написання — Бердута Лариса Юріївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Для мене перші дні вторгнення були дуже жахливими. Прокинувшись від гучних вибухів, я не розумів що відбувається довкола. Усю родину охопила паніка, стрес. Я дуже хвилювався за благополуччя рідних та близьких, бо 24 лютого мама пішла на роботу. Це був доволі важкий день, вкрай сповнений неймовірної тривоги та розпачу. З перших годин, днів російської агресії я не міг повірити в те, що в моїй рідній країні, рідному Харкові розпочалася війна, уявлення про яку я знав лише з кінострічок та книжок.

Лютий 2022 року розділив моє життя навпіл. Війна суттєво вплинула на моє життя. Насамперед, я став відповідальнішим, рішучим, змінилися деякі погляди, інтереси. Я переглянув власне ставлення до різних ситуацій та вчинків. Війна це зло. І це зло ходить по нашій землі майже тисячу днів.

Я пам’ятаю, як ми рахували спочатку дні, потім тижні, потім місяці, сподіваючись, що ось-ось це лихо має скінчитися. Та попри надії, надходили трагічні звістки про загибель знайомих, втрату житла…

За роки війни я зміг опанувати чимало навиків, які допомагають в побуті, а також захопився вивченням історії. Бо, як стверджують мудрі люди, без знання минулого неможливо будувати майбутнє. Аналізувати помилки людей та різні ситуації, тим самим розвиваючи критичне мислення, яке дуже потрібне в нашому житті. Також мне зацікавила економіка, за допомогою якої можна зрозуміти базові знання товарно-грошових відносин в суспільстві, економічні закони інших країн.

Мій ідеал, герой — це наш український воїн, захисник держави. Ціною власного життя наші воїни забезпечують навчання, виробництво, розвиток науки, техніки, культури. Надають нам можливість жити повноцінним життям. На жаль, багато хто з тих, хто боронить Україну від ворога так і не побачить квітуче майбутнє Батьківщини.

Триває війна.

Лунають вибухи, тиснуть на психіку постійні сигнали повітряної тривоги…. Це психологічно пригнічує, розвивається депресія, постійне напруження, страх, паніка…

Але все ж таки не треба постійно думати про погане. Необхідно твердо вірити в Перемогу, мир, в нове життя, яке запанує на рідній землі. Окрім того, допомагають зняти внутрішню напругу улюблене заняття.

Хотілось, щоб у подальшому життя стало кращим, забути про всі жахливі дні та жити як раніше звичайним життям, щоб країна була незалежна, розвивалися економічні зв'язки з різними країнами, покращувався рівень життя, уряд приділяв увагу розвитку молоді, розвитку науки та технологій. Кожна людина може внести свій вклад у покращення країни відданою наполегливою та чесною працею, дотримання законів, піклування про довкілля, дбати про самоосвіту, виховувати в собі взаємоповагу, єдність та патріотизм.

Символи війни для мене — це зруйновані будинки, обвуглені дерева та тисячі загублених життів, біль і страх в очах людей. Війна — це полум'я, яке поглинає та знищує все на своєму шляху. Мир, навпаки, це чисте небо після дощу, краплі якого змивають всі наслідки "полум'я війни". Це світло, яке проникає крізь темряву, нагадуючи, що навіть у найважчі часи є місце для надії. Мир — це світанок, коли перші промені сонця розсіюють ніч і починається новий день.

Єдність і підтримка в суспільстві надзвичайно важливі, особливо під час війни. Війна часто згуртовує людей, тому що всі починають працювати разом, допомагати одне одному і підтримувати тих, хто найбільше цього потребує.

У такі часи ми відчуваємо, що тільки разом можемо захистити нашу країну, родини і майбутнє. Це створює почуття спільності та сили, що дозволяє вистояти навіть у найважчі часи.