Багатодітна мати стала не тільки берегинею для своїх чотирьох дітей, але й волонтером для наших військовослужбовців та переселенців. 

Як це було… О 5:30 зателефонувала подруга і сказала: «Прокидайся, війна почалася...» Так все для мене і почалося.

Важко було ховатися у холодному підвалі під час сирен з чотирма дітьми, паралельно стимулювати місцеву владу до дій, облаштовувати бомбосховища.

Найбільше мене шокувало знищення торгівельного центру у нашому місті, бо моя сестра була поруч із ним в цей момент. Ми сильно переживали, не могли змиритися із загибеллю невинних людей.

Мені довелося стати волонтером, допомагати забезпечувати продовольчий фронт, акумулювати ресурси для забезпечення потреб переселенців та військових, які пішли служити з нашої місцевості, а ще - шукати амуніцію, стати інформаційним джерелом, єднати місцевих активістів.

Тому я залишилася на місці, а брат пішов добровольцем, він і нині служить. Чоловік працює, а я стала офіційним волонтером громадської організації «Кенгуруш» в Полтавській області. Наша родина допомагає забезпечувати потреби переселенців, багатодітних родин і тих, хто опинився у скруті, військових.

Наша сім’я завжди допомагала іншим. Але в момент, коли мій брат з побратимами опинився майже без забезпечення на нульовій лінії фронту, знайшлися волонтери, які дізналися про ситуацію і під обстрілами змогли прорватися до хлопців, доставити продукти і медикаменти. Зворушило те, що за добу на мій крик про допомогу відгукнулися чужі люди, які, як і ми, самовіддано працюють, наближаючи перемогу. 

На згадку про все це у мене є розірвана каска брата, яка врятувала йому життя в бою.