«На згадку про весь жах у мене є фото понівечених вікон моєї квартири»

На початку війни ми з донькою зібрали речі і поїхали до мого діда та матусі в село. Втім, після подій у Бучі та Ірпені, ми вирішили перебратися на захід України.

Якщо чесно, то у нас уже не було сил. Ми не знали, що буде завтра, куди їхати, за що і де жити, як вберегти дитину та своє життя, як не давати собі розкиснути й не виказувати дитині свою слабкість та розпач…

Ми виїхали лише вдвох із донькою, мама та дід залишилися вдома. На згадку про весь жах, що ми пережили, у в мене залишилось фото понівечених вікон моєї квартири.

Наразі я безробітна. До війни працювала на хлібопекарському заводі. Тепер, можливо, зміню професію.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/