Був час, коли Валентина Василівна не могла вийти на вулицю. Щільні обстріли ворог вів по її рідному селищу. Снаряди падали на подвір’я жінки, першими постраждали вікна. Їх одразу вибило ударною хвилею. Вона разом з чоловіком ховалися у підвалі будинку: без світла та газу. Гуманітарну допомогу підвозили рідко. Було настільки страшно, що довелося виїхати. Дехто з односельчан не встиг, загинув. Пенсіонерка вірить у воїнів ЗСУ та у звільнення Малої Токмачки.
.png "Імена")
