Війна мене застала у Дружківці. Після перших прильотів я вирішила виїжджати. Дітей відправила машиною, а з сестрою збирались виїжджали потягом. На вокзалі у Краматорську було багато людей. Мені було так страшно, мене давили з усіх боків. Я втратила свідомість, мене врятували волонтери. Мене занесли в потяг, бо я не могла іти. Вже у потязі я прийшла до тями. З сестрою доїхали до Кропивницького. Наступного дня на вокзал прилетіла ракета. Я була шокована від того, що могла з сестрою там загинути. Після декількох місяців евакуації я з дітьми повернулась. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться, а мої діти житимуть у мирі.