У перший день війни почався обстріл Краматорська. У місті коїлось щось страшне. Мені подзвонили з роботи, тож туди я вже не пішов. Мене шокувало, що були прильоти в місті. На третій день війни я побачив, як збили ракету над моїм районом. Мої діти були налякані. Газу та води не було. Грошей не було, бо мені не платити зарплату. 

Після прильоту ракети на вокзал ми виїхали до Кропивницького, де прожили вісім місяців. Після звільнення Лимана ми повернулись. Зараз чекаємо тільки миру. Вчора загинула жінка, поранило дівчину. Щодня хтось страждає від війни. Сподіваюсь, що все буде добре.